Гідроізоляція підвалу

Гідроізоляція підвалу гідроізоляція Гідроізоляція підвалу Затоплення льоху і як зробити його сухим

Підвал у приватному будинку може використовуватись у різних цілях: для зберігання продуктів та консервації, непотрібних речей чи інструменту. Великий обсяг талої та дощової води, близькість протікання ґрунтових вод можуть зруйнувати комфортні умови усередині підвалу. У глобальному масштабі поява вогкості в підвалі та його періодичне затоплення може призвести не тільки до косметичних неприємностей у вигляді штукатурки, що відвалилася, а й до поступового руйнування фундаменту. А оскільки він є основою всього світуПро будинки, розумніше буде виконати гідроізоляцію підвалу зсередини від ґрунтових вод і не допустити руйнувань.

Навіщо так необхідна гідроізоляція підвалу зсередини від ґрунтових вод

Залежно від погодних умов кількість води у верхніх шарах землі може бути різною. Якщо підвал розташований неглибоко, його стіни можуть страждати від капілярного зволоження – вода з атмосферних опадів просочується в землю, а потім мікропорами і тріщинами в стіни підвалу. Якщо глибокий підвал, то в місці його розташування можливе протікання підземних вод. Без гідроізоляції льоху зсередини вони (під тиском) можуть проникати через погано закріплені шви стін та підлоги.

Найкраще та ефективніше працює гідроізоляція льоху, виконана ще в момент будівництва. Рулонний матеріал або обмазувальні засоби надійно придавлюються землею та ґрунтовими водами, що посилює ефективність захисту. Але трапляється, що зовнішній захист стає непридатним з різних причин. У цій ситуації оптимальне вирішення проблеми – гідроізоляція підвалу зсередини. Перед її виконанням необхідно оцінити складність завдання: наявність тріщин, стан стін та підлоги, рівень ґрунтових вод.

Гідроізоляція стін підвалу

Способів влаштування так званої вертикальної гідроізоляції (коли обробляються стіни) кілька. Вони відрізняються різною ефективністю, тому перед тим, як зробити гідроізоляцію льоху від ґрунтових вод, необхідно знати особливості ґрунту та ступінь зволоження підвалу.

  1. Проникаюча гідроізоляція.
  2. На стіни підвального приміщення наноситься самостійно приготований або придбаний у готовому вигляді розчин пенетруючої речовини з добавками. Завдяки специфічним властивостям розчинених у складі речовин у товщі бетону швидко утворюються кристали, що заповнюють порожнечі. Це запобігає доступу вологи. Важливою перевагою проникаючої гідроізоляції підвалу зсередини від ґрунтових вод є те, що осушення не потрібне. Навпаки, для хорошого ефекту потрібно добре зволожити стіни. Таке срїдство можна використовувати навіть у приміщенні, але з обов’язковим очищенням поверхні. Наносять розчин за допомогою валика, кисті чи будівельного розпилювача.

    Переваги:

  • ущільнення бетонної конструкції та покращення стійкості до перепадів температур;
  • довговічність захисного засобу – одержані сполуки активного компонента з бетоном утворюють міцний моноліт;
  • легкість обробки без спеціальних інструментів та допомоги професіоналів;
  • виключення проникнення води у приміщення;
  • нешкідливість для людини та тварин.

Недоліки:

  • відносно дорогий спосіб обробки;
  • нееластичність покриття – на обробленій поверхні бетонної конструкції внаслідок осідання ґрунту можуть з’явитися тріщини.

Спосіб проникаючої гідроізоляції підвалу ефективний як для стін, так і для підлоги. З іншого боку, з допомогою таких розчинів здійснюють ін’єктування стін. У товщі бетонної конструкції просвердлюють отвори та вводять розчин. Це ефективніший спосіб ізоляції, ніж поверхнева обробка. У цьому випадку діючий компонент суміші проникає у більш глибокі шари бетону, а отже, і міцність усієї конструкції збільшується. Недолік – велика трудомісткість процесу.

  • Бітумна мастика.
  • Засоби обмазувального типу виготовлені на основі бітуму, але з додаванням компонентів, що підвищують еластичність. Це необхідно для підвищення зручності роботи з ним. В’язкий склад бітумної мастики зручно розподіляється по поверхні шпателем або жорстким пензлем. Досить просте застосування дозволяє виконати всю роботу з влаштування внутрішньої гідроізоляції підвалу самотужки без спеціальних інструментів.

    Переваги:

  • гарне зчеплення з оброблюваною поверхнею;
  • простота нанесення;
  • доступна ціна;
  • хороша сполучність цього виду гідроізоляції з будь-якою поверхнею.

Недоліки:

  • неможливість монтажу додаткових елементів у підвалі (полиць, кронштейнів тощо) без порушення герметичності захисного покриття;
  • у роботі з бітумною мастикою необхідно постійне провітрювання до затвердіння, оскільки засіб має різкий запах;
  • низька зносостійкість – оброблена бетонна стяжка підлоги повинна бути покрита захисним шаром штукатурки або оздоблювальним матеріалом;
  • залишається можливість відшарування від стіни під тиском ґрунтових вод із зовнішнього боку.
  • Рулонні матеріали для гідроізоляції
  • Найбільш відомими в категорії цих ізолюючих матеріалів вважаються грн.ройд, грн.пласт та євроруберойд. Недорога вартість грн.ройдного захисту та простота укладання є потужним чинником їхньої популярності досі. Однак на тлі більш прогресивних методів захисту ці дешеві матеріали програють у довговічності та ефективності. Наприклад, матеріали на основі полімерів, або полімерні мембрани здатні зберігати свої властивості до 50 років.

    Переваги:

    • надійність;
    • швидка та проста технологія укладання – відразу після фіксації рулонного матеріалу по поверхні можна ходити або приступати до оздоблювальних робіт;
    • міцність захисного покриття.

    Недоліки:

    • необхідність точного розрахунку кількості рулонного матеріалу та його попереднього розкрою для виконання гідроізоляції;
    • наявність швів, які за неякісного з’єднання можуть знизити ефективність всього комплексу захисних робіт.
    • нееластичність.

    Деякі виробники пропонують водостійкі полімерні плівки для внутрішнього та зовнішнього захисту, які вільно пропускають молекули повітря. Гідроізоляція стін підвалу зсередини в такий спосіб не заважає вільній вентиляції, але оберігає бетон від намокання.

  • Полімерні, полімерно-бітумні та латексні мастики.
  • Наявність у складі цього засобу еластичних компонентів дозволяє створити покриття, що поєднує в собі надійність бітуму та гнучкість гуми. Будівельники цей засіб часто називають рідкою гумою. Якщо підвал не схильний до регулярного зволоження, то на стінах достатньо шару в 2 мм. Рідкі полімерно-бітумні та латексні мастики можна використовувати як для гідроізоляції внутрішніх стін підвалу, так і для обробки підлоги.

    Обробку починають із обов’язкової підготовки поверхні.

    • для надійного зчеплення ретельно очищають її від пилу та неміцно прилеглого старого покриття;
    • дефекти, западини та тріщини обов’язково закладають водостійкою штукатуркою;
    • після застигання наповнювача в тріщинах, починаючи з верхньої частини стін, наносять мастику пензлем горизонтальними мазками, уважно обробляють кути і місця виходу комунікацій;
    • після того, як верхній шар полімеризується, наносять мастику знову, але вертикальними мазками.

    Для формування захисного покриття засіб можна нанести в 1-2 шари, якщо затоплення спостерігається часто, гідроізоляцію погреба зсередини від ґрунтових вод краще виконати в 4 шари.

    Переваги:

    • гарний захист від плям вогкості та плісняви;
    • естетичний вигляд (існують мастики різних відтінків);
    • еластичність та довговічність.

    Недоліки:

    • у порівнянні з бітумними мастиками більш висока вартість;
    • недостатня стійкість до стирання, тому для застосування підлоги вимагає додаткового захисту обробкою або фарбуванням.

    Схема влаштування внутрішнього дренажу в підвалі будинку

    Схема розташування елементів дренажної системи всередині підвалу представлена ​​малюнку:

    Гідроізоляція підвалу

    Якщо висота підвалу дозволяє, тонайпростіше дренажні труби покласти зверху існуючої підлоги в підвалі:

    Гідроізоляція підвалу

    Якщо не хочеться зменшувати висоту підвалу, тодоведеться розібрати частину підлоги в підвалі та розмістити дренажні труби під підлогою:

    Гідроізоляція підвалу

    Дренажні труби

    Дренажні труби (дрени) розміщують уздовж довгої сторони підвалу. Як дрена використовують перфоровані пластикові дренажні труби діаметром не менше 80 мм. Для запобігання засмічення частинками ґрунту, такі труби покриті захисним шаром геотекстилю.

    Труби укладають з ухилом не менше 0,5% (0,5 см на 1 метр довжини труби) у бік колектора збірного колектора.

    Дренажні труби з обсипанням, розташовані поруч із фундаментом, не слід опускати нижче підошви фундаменту.Дренажна система має порушувати цілісність піщаної подушки під фундаментом.

    Ревізійні колодязі

    У місцях, де дрени змінюють напрямок, встановлюють ревізійні колодязі. У колодязях осідають частинки ґрунту, які все ж таки потрапляють з водою в дрени. Через колодязі кожну дрену періодично промивають струменем води від опадів, що накопичилися в ній.

    У продажу є спеціальні пластикові дренажні колодязі діаметром близько 300 мм. Криниці можна виготовити з будь-яких труб діаметром 200 – 300 мм. або виконати їх із бетону за місцем. Ревізійні дренажні колодязі закривають кришками.

    Дно колодязя має бути нижче рівня дренажної труби на 200 – 500 мм. На дно колодязя можна встановлювати пластикову ємність, в яку осідатимуть забруднення. Кожні два-три роки для чищення колодязя достатньо дістати з криниці цю ємність.

    Фільтруючий шар та обсипання

    Грунтова вода в дрени проникає через водопроникний фільтруючий шар або (і) обсипання. Для влаштування водопроникних шарів та обсипок використовують крупнозернистий пісок, піщано-гравійну суміш, гравій, щебінь, керамзит.

    Обсипка повинна оточувати дренажну трубу в радіусі не менше 20 см. Товщину шару, що фільтрує, рекомендується приймати не менше двох – трьох діаметрів труби.

    Чим тонший шар, що фільтрує, тим менше повинна бути відстань між сусідніми дренами.

    Фільтруючі шар і обсипання відокремлюють від навколишнього ґрунту шаром геотекстилю. Геотестиль – це синтетичне полотно, яке добре пропускає воду, але затримує частинки ґрунту. Шар геотекстилю запобігає замулюванню обсипання частинками навколишнього ґрунту.

    Підлога по ґрунту в підвалі

    Про те, як правильно виконати у підвалі підлогу можна прочитати у статті«Підлога по грунту.»

    Зверніть особливу увагу на гідроізоляцію підлоги. Шар гідроізоляції підлоги обов’язково має заводитися на стіну.

    Для наклейки гідроізоляції з рулонного матеріалу попередньо під гідроізоляцію укладають монолітну стяжку з тонкого бетону класу В7,5-10 товщиною не менше 50 мм. Ця бетонна підготовка служить технологічним шаром, на який і наклеюють рулонний матеріал гідроізоляції.

    У продажу також є полімерні гідроізоляційні мембрани, які не вимагають бетонної підготовки та можуть укладатися прямо на ґрунт.

    Гідроізоляція не тільки запобігає проникненню в підвал вологи, але ще й служитьзахистом від ґрунтового радіоактивного газу радону.

    Збірна колекторна криниця

    Вода з дренажної системи стікає та збирається в резервуар. Це може бути пластикова ємність, закопана в ґрунт тут же, у підвалі, або колодязь із стандартних бетонних кілець зовні будинку. З ємності або колодязя воду, що накопичилася, періодично в міру заповнення відкачують насосом. Для цього зручно встановити стаціонарний насос, керований вимикачем поплавця.

    Дренажну воду, що відкачується насосом, можна направити:

    • У водосток лежить на поверхні і далі на рельєф межі ділянки.
    • У спеціальну накопичувальну ємність, щоб потім використовувати для поливу посадок та інших господарських потреб.
    • Уфільтруючий колодязь або поле поглинання
      , аналогічні пристрої тим, що використовуються в системі автономної каналізації стічних вод.

    Особливості гідроізоляції підлоги

    Виконання надійної обробки підлоги у підвалі допоможе уникнути затоплення, знижує ймовірність капілярного зволоження та затоплення знизу ґрунтовими водами. Якщо без обробки стін підвальне приміщення може залишатися сухим, горизонтальна гідроізоляція необхідна завжди. Сухий протягом тривалого часу підвал може легко перетворитися на підземне джерело завдяки руху ґрунту та підняттю рівня ґрунтових вод.

    Основні рекомендовані способи ізоляції підлоги від ґрунтової води:

    1. Укладання гідроізоляційного матеріалу на основі бітуму або полімерів (руберойд, гідроізол, лінокром). Перед нанесенням слід обов’язково очистити стіну від пилу, штукатурки, що обсипалася, і бруду. На бетонну стяжку наносять шар бітумної мастики і укладають заздалегідь вирізаний ізолюючий матеріал. Стики роблять внахлест, ретельно склеюючи мастикою. Другий шар укладають упоперек першого, з тією ж обробкою швів. Після застигання мастики роблять бетонування захисного покриття.
    2. Обробка водостійкою штукатуркою. Принцип дії такої штукатурки також ґрунтується на реакції проникаючих компонентів. В цьому випадку в будівельному магазині купується суха штукатурна суміш або вже готова. Підлогу підвалу попередньо очищають від пилу і шару старої штукатурки, що розсипався, уважно оглядають. Якщо знайдені тріщини, їх розширюють, забираючи неміцні краї. Усю площу підлоги зволожують і приступають до заливання штукатурною сумішшю. Почати гідроізоляцію слід з обробки кутів, труднодоступних місць і тріщин, далі виливають решту маси. Шар рівномірно розподіляють за допомогою шпателя. Застосування цього способу обробки передбачає ретельне вирівнювання, оскільки після застигання розчину це буде важко.

    Гідроізоляція підвалу зовні

    Якщо стіни вже зведені, але із зовнішнього боку ґрунт не засипаний, краще подбати про зовнішню гідроізоляцію підвалу:

    1. Зовнішню поверхню стінки очищають від бруду.
    2. Обробляють проникаючим засобом або бітумною мастикою (це найбільш економічні та надійні варіанти).
    3. Після застигання першого шару для більшої надійності наносять другий шар і залишають до затвердіння.

    Крім бітумної мастики можна використовувати також євроруберойд. Його скловолоконна основа не так схильна до розсипання, як у випадку зі звичайним грн.ройдом на картоні. А бітумне покриття надійно захистить стіни від просочування води. Єдиний недолік такої обробки – необхідність вирівнювання стін. А це, враховуючи незручності роботи у викопаному для підвалу котловані, досить трудомістке завдання.

    Висока ефективність зовнішньої гідроізоляції стін підвалу пояснюється тим, що вона не страждає від тиску ґрунтових вод, що виштовхує, а щільно притискається до поверхні. Тому відшаровування покриття малоймовірне.

    Для виконання всіх робіт з гідроізоляції підвалу від ґрунтових вод потрібно не так багато зусиль і засобів, якщо ретельно розрахувати кількість ізолюючого засобу. Що стосується вибору способу обробки, найбільш дорогим, але при цьому найнадійнішим вважають ін’єкційну обробку засобами, що проникають. Вартість поверхневої обробки такими складами або рідкою гумою буде трохи нижчою, але вона забезпечить гідний рівень захисту.

    Слід пам’ятати, що найефективніший захист гідроізоляції бетонного льоху має здійснюватися ще на етапі будівництва до будівництва стін будинку. Трапляється, що будова набувається вже в готовому вигляді і вже немає можливості захистити стіни із зовнішнього боку. Тоді гідроізоляцію льоху від ґрунтових вод краще виконати в комплексі із захистом вимощення та фундаменту.

    Створення дренажної системи

    Дренаж – це система водовідведення, що складається з траншей, труб та колодязя. За допомогою неї вдається запобігти затопленню підвальних приміщень, а також осушити земельну ділянку. Дренажну систему роблять ще на етапі будівництва підвалу. Правильно встановлена ​​система, допоможе раз і назавжди забути про воду у підвалі та захистити фундамент від руйнування.

    Як працює дренажна система

    Основою дренажу є труба великого діаметра (щонайменше 100 мм). Вона має отвори на всій поверхні. Через них у трубу просочується ґрунтова вода і стікає у колектор. Для того, щоб система добре працювала, необхідно створити такі умови:

    1. Викопати траншею з ухилом навколо підвалу нижче за підлогу. Це забезпечить ефективний збір води та стікання.
    2. Обов’язково використовувати матеріали, що фільтрують (геотекстиль і щебінь), які захистять трубу від заливання.
    3. Провести дренаж до центральної каналізації, де буде накопичуватися великий обсяг ґрунтової води.
    • дренажна труба, загорнута в геотекстиль;
    • дрібний, промитий щебінь;
    • полотно геотекстилю;
    • річковий пісок.
    1. Зробіть траншею нижче рівня підлоги навколо фундаменту і глибокий колодязь на відстані 10-15 метрів від будівлі. Траншея повинна мати достатній для стікання води ухил.
    2. У викопану траншею покладіть полотно геотекстилю. А потім засипте щебенем (товщина шару 10 см). Таким чином, ви створите первинний шар, що фільтрує ґрунтову воду.
    3. На наступному етапі закладіть дренажну трубу (бажано двошарову в геотекстилі) на шар щебеню. Проконтролюйте, щоб у всій траншеї зберігався ухил. За допомогою трійника прокладіть трубу, що виводить, до колодязя.
    4. Покладену трубу повністю засипте щебенем. Залишіть 20 см до верху траншеї. Вільні краї геотекстильного полотна складіть поверх щебеневої підстилки. Це дозволить повністю ізолювати дренаж від ґрунту. Після цього засипте траншею піском.

    В результаті у вас буде надійна дренажна система. Геотекстиль та щебінь виконують функцію фільтра, не дозволяючи забити перфоровану трубу. А пісок забезпечить транспортування вологи з поверхні ґрунту до дренажного каналу.

    Висновок

    Дренажні канали, встановлені навколо підвалу, допоможуть усунути головну причину затоплення – високий рівень ґрунтової води. Результатом роботи дренажу стане сухе підвальне приміщення. На жаль, ця система має свій істотний недолік. Дренажні канали прийнято (за технологією) встановлювати зовні приміщення, тому не всі підвали вдасться так обладнати.

    Однак у виняткових випадках власники підвалів можуть спорудити дренажні канали всередині приміщення. Процес монтажу практично такий самий, за винятком деяких моментів, що відбуваються на етапі стяжки підлоги. Після встановлення внутрішньої системи водовідведення підвал втратить 30 см висоти.

    Related Posts